Воскресенье, 19.05.2024, 08:35
Приветствую Вас Гость
RSS
Мой сайт
Меню сайта
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 6
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Форма входа
Главная » 2014 » Февраль » 14 » В Сейме Польши удивлены просьбой украинских депу
19:53
 

В Сейме Польши удивлены просьбой украинских депу

«Умиротворення» = «примус до миру»

Пацифікація (лат. pacificatio – утихомирення) – «умиротворення» – проводилася за безпосереднім наказом Юзефа Пілсудського, який 1 вересня 1930 року узгодив цю справу з міністром внутрішніх справ Польщі Славоєм Складовським. З 20 вересня поліція з розрахунку 80–150 осіб на один населений пункт оточувала село, проводила ревізії в помешканнях і господарствах, при цьому зривалися підлоги й розшивалися стріхи. Молодь та громадські активісти піддавалися допитам і побоям. За кожну таку акцію мешканці села мали сплатити солідну контрибуцію продуктами, худобою та фуражем.

Уже з кінця вересня було залучено військові частини, які відзначилися особливою жорстокістю в каральних акціях. За короткий час пацифікація суттєво вплинула на українську спільноту. Зокрема, командир одного з відділів кавалерії у своєму звіті написав, що «настрій людності панічний. Спочатку я думав, що звістка про час прибуття підрозділу якимось чином доходить до відповідних сіл, а тоді переконався, що до якого б села не вислати патруль чи більший загін, настрій є скрізь однаковий, і кожне село чекає на прибуття війська». Тут слід додати, що ціла низка сіл, а загалом їх було «спацифіковано» 450, пережили кількаразові каральні експедиції.

Масові побої, арешти, зґвалтування, нищення приватного та громадського майна викликали відповідні настрої. Відтак у багатьох селах люди підписували декларації, у яких дякували військовим «за науку» й обіцяли більше не робити протидержавних кроків. Так, громада села П’ятничани на Львівщині в листі до влади зазначила, що «сьогоднішнього дня розв’язуємо місцеву читальню «Просвіти» як вогнище протидержавного руху й усі одностайно обіцяємо під час виборів до сейму та сенату голосувати за урядовий список». Українці опинилися під відкритим терором, який ще більше нагнітав факт арешту 21 українського депутата сейму та трьох сенаторів. Влада «умиротворювала» не лише громадян, а й цілі установи. Так, у вересні було заборонено «Пласт» і закрито чотири українські гімназії. Лише в тернопільській гімназії, яку так і не відновили, навчалися 470 учнів.

Дії поліції та військових підштовхнули до таких кроків і польських «Стшельців» (військово-спортивна організація). Вони нападали не лише на приміщення громадських структур, а й на церкви. Зокрема, було підкладено вибухівку під монастир студитів у Львові, підпалено приміщення митрополичих палат у Галичі, пошкоджено маєтки греко-католицького духовенства.

Ефект пацифікації можна відчути й за результатами листопадових виборів. Проурядовий «Блок безпартійний», який ішов під №1, на Галичині підтримали понад 50% виборців. І якщо перед цим українці мали 46 депутатів (послів) та 11 сенаторів, то тепер лише 20 послів і чотирьох сенаторів.

В об’єктиві Ліги Націй

Попри ганебні результати «умиротворення», українці здобули своєрідну сатисфакцію через широкий розголос на міжнародній арені. Лише силами ОУН було створено спеціальні прес- бюро в Женеві, Берліні, Лондоні та Брюсселі. Окрему активну кампанію проводив митрополит Андрей Шептицький, один із небагатьох українців, чиє слово мало вагу на міжнародній арені.

Пацифікація консолідувала та вивела на вулиці представників української діаспори, які провели понад 200 мітингів по всьому світу й водночас засипали листами та скаргами дипломатичні установи своїх держав. Загалом про пацифікацію в Німеччині вийшло 312 статей, у Великій Британії, США й Канаді – 165, Чехословаччині – 40, Італії та Франції – по 20.

Ще восени 1930-го Західну Україну почали відвідувати іноземні журналісти, парламентарі та представники міжнародних організацій. Галичина опинилася в центрі світових подій. Зокрема, після візиту журналіста The Manchester Guardian (сучасна Guardian) до Галичини польський посол у Лондоні констатував, що впродовж двох тижнів цей часопис щодня подавав різноманітні свідчення «польського терору».

Усе ж найбільшим оборонцем галичан стала Лейбористська партія Великої Британії, яка в той час перебувала при владі. 63 британські парламентарі звернулися до Ліги Націй із протестом проти пацифікації. Завдяки цьому остання в січні 1931 року утворила «Комітет трьох», який мав розслідувати осінні події на Галичині. Утім, на заваді успішної розв’язки цієї справи стали самі ж українці – керівництво УНДО взяло участь у таємних переговорах із польським урядом. Поляки використали це як свідчення пошуку компромісу та налагодження діалогу з українцями. Відтак Ліга Націй відклала розгляд питання пацифікації аж до січня 1932-го. Тоді таки було ухвалено резолюцію з осудом дій Польщі, хоча з дуже лояльною оцінкою тих подій.

Поразка Визвольних змагань 1917–1920 років спричинила низку подальших невдач, вирішити які навіть зі зброєю в руках було надзвичайно складно. Пацифікація стала наслідком придушення в зародку прагнення українців до волі.

10.07.2013, 22:17 Нравится (1) У мирного польского населения все же был шанс спасти свои жизни – поначалу ОУН и УПА приняли решение принуждать поляков к добровольному выезду на этнические польские территории – как писал ОУНовский журнал «До зброї» в июле 1943 года, «строить Польшу пусть идут на польские коренные земли, так как тут могут только ускорить свою позорную смерть». Но руководство Армии Крайовой приказало своим поднадзорным жителям ни в коем случае не идти на поводу у украинских угроз – иначе-де утрата Польшей Волыни будет неизбежной. Представители бандеровцев в польских населённых пунктах выдвигали ультиматум к полякам: на протяжении 48 часов оставить село. Армия Крайова отдавала контрприказ: не оставлять территорию.

И тогда на Волыни началась РЕЗНЯ,

Кровавая вакханалия смерти на Волыни лежит на совести «лондонского» правительства Речи Посполитой – предписавшей местным руководителям Армии Крайовой решительно препятствовать эвакуации мирного польского населения в пределы этнической Польши. АК не имела ни сил, ни возможностей, чтобы воспрепятствовать бандеровским ублюдкам – но «лондонские» поляки решили закрыть на это глаза; они преднамеренно бросили под ножи и топоры распоясавшихся, опьяневших от крови и озверевших от безнаказанности ублюдков своих соотечественников «Лондонцы» знали, ЧТО с беззащитным мирным населением могут сотворить звери в человеческом облике – и, тем не менее, запретили эвакуацию этого населения! 10.07.2013, 17:00
Просмотров: 165 | Добавил: fidthey | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Поиск
Календарь
«  Февраль 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
2425262728
Архив записей
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Copyright MyCorp © 2024
    Бесплатный хостинг uCoz